Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Красноуфимск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Блять, жизнь моя, да пиздец, как все вокруг поменялось после того, как я купила эту закладку с кодеином. Такой кикер кокаин, что просто ахуела. Реально, чувствую себя реальным гопником, хули.

Было это в районе нашего школы, там где все свои, где нормальные пацаны тусуются и гаш катят. Я туда зашла, и сразу увидела того дилера, которого мне посоветовал мой друг - самый настоящий хулиган среди всех. Хули, я внюхала, что ему можно доверять.

Сижу я такая, размышляю, как бы мне взять этот годный гашиш. А тут к нам подходит этот дилер, высокий такой, с татухами, мутные глаза и важная физиономия. Ну, может, он и сидел на игле, хули. Но я знала, что мне нужно именно его.

-Здарова, девочка, что нужно? - спросил он, уже видя, что я тут не играюсь, а серьезно.

-Ну, чувак, я слышала, ты здесь качественный кодеин продаешь. Я хочу пару закладок.

-Ты точно готова? Это не шутки, смотри, что вайб будет потом. Один красный круг нашего города будет твоим районом. - сказал он, глядя мне в глаза.

-Я все вижу, братан, - ответила я уверенно. - Наебаться хочется, а насильно нельзя, если ты понимаешь, о чем я.

-Понимаю, молодая леди, - улыбнулся он. - Хули, дам тебе две закладки. Только не забудь: одноклассники и всё, что с ними связано - это хуйня.

-Аха, я поняла, - сказала я, уже чувствуя, как адреналин начинает стрелять в кровь. - Спасибо, бро.

Он протянул мне две маленькие бумажки, замотанные в фольгу, и я засунула их в карман. Было видно, что он реально понимает, что делает со мной. Но я-то знаю, чего я хочу, и ничего не мешает мне сделать свой выбор.

Вернулась я домой и сразу же присела на ухо. Начала готовить эту закладку, адреналин вкатывал уже голову, и я чувствовала, как вайб меня покидает. А я решила взять душ перед тем, как сесть на эту иглу.

Как я ждала, когда же этот вайб придет, и наконец-то почувствовала его. Все стало как-то размыто, мимобежущие люди начали казаться мне пустыми тенями. И мои одноклассники стали пустыми оболочками, с которыми мне уже неинтересно общаться.

Какая-то хуйня, все эти школьные проблемы уже не имеют значения для меня. Я живу своей жизнью, будто бы не находясь в этом мире. Как будто я на другой планете, где все мои проблемы решены, а я сама - королева.

Но с каждым днем вайб становится все слабее, и я понимаю, что нужно искать новых впечатлений. Как будто я застряла на том же уровне и не могу двигаться вперед.

-А, ты тут опять присела на ухо, - говорит мне моя подруга, когда я прихожу на школьный выпускной. - Что же ты такое делала? Вон, все с тобой попрощались, а ты бегом сюда, как будто нам нужна твоя сука попа.

Вот такие вот у меня подруги, а я им всё плевала на глаза. Я уже не боялась никаких последствий и не интересовалась, что для них важно. Меня интересовал мой маленький мир закладки, которая теперь стала моим спасением.

Ну и хуй на всех, вот такая история про наркоманку-гопницу, которая купила кодеин и теперь срать хотела на всех одноклассников в школе. Я в этом сеансе уже нашла себя и не хочу останавливаться на достигнутом. Что будет дальше? Хуй его знает, но я уже знаю, что я не пойду по пути обычных людей. Я - свободный дух, который не остановится ни перед чем.